КОЛОМИЙКА БОЙКІВСЬКА


У селі з одного боку лисий хлоп женивсі
А у другому кінци  Зоськін пес втопивсі
Утопився Зоськін пес  неміг пережити
Як, то буде лисий хлоп в моїй буді жити


Пес той мав конє – колєгу звали його Каштан
Находивсі по городах і потроху кашлав
Штири роки кашлав, кашлав  пішло вже на пєтий
І так кашлав полегоньки відтягнув копита


Поз”їздилися фірмани своїми возами
Омивали Каштана гіркими сльозами
Потім Зоську всі фірмани послали на точку
До світанку спорожнили самогонки бочку


Рано-вранці на зорі затєгнули драку
Бо Василь заїхав плугом у Зоськіну хату
Той Василь мав гострий плуг, як австрійска піка
Він не знав, що Зоська вже має чоловіка


Чоловік той Штефко – лисий був нємножко хорий
Бо співав у диспанцері з хлопчиками в хорі
Менше з тим, нас не хвилює лисина Степана
Бо йшла мова тут про пса і коня Каштана


Нам продюсор вже махає, що треба кінчати
Але ще кавалок втнем бо любим співати
Наша казка хороша, начинай с начала
Лисий Штефко ні при чому, а совєтська влада

А совєтська влада людьом таки наробила
Мала баба когута , тай його забила
Той когут був файний хлопець і моцний нівроку
План виконував за тиждень на півтора року


А влада як то почула когута забрала
Бабця бідна із жалю заяву подала
Дорогенька наша владо, я би вас просила
Як би ваша та колгоспа когута пустила


Та колгоспа завалена і нечиста трохи
Когута ми дуже шкода жиб не з”їли блохи
На такі як у вас кури мій когут не клює
Бо він є антилєгентний він в дома ночує


Може я би барана вам свого віддала
Бо ви з ним трохи подібні я давно то знала
Буде він ваш замєстітєль а може делектор
То купіт йому костюма назовіть го ректор


Як не треба барана то козу ще маю
Вона в мене вже велика я вам ї віддаю
Пане лисий – ви Степан хочу вам сказати
Що мені ви когута мусите віддати